Здавалось місяць до мене спускається,
Черпає тихо воду з нічного ставка,
А серце німіє й холоне від радості,
Що любов так неждано прийшла.
Грайливо торкнулась мого плеча,
Літнім вітром пройшлась по шкірі,
А серце тріпотить, повітря не вистача,
Нехай навіть і ніхто не повірить...
Та я щиро покохала, піднялась до хмар,
Вдихнула аромат ночі, п'янких берегів,
Прогнала геть тінь і зависних примар,
Пропаду з тобою, лиш би ти цього захотів.
Впаду на губи прохолодною росою,
Ніжно вкрию вранішнім промінням,
Я назавжди, повір, залишуся з тобою,
Чекатиму на взаємність з терпінням.
А вітер все дихав в лице почуттями,
Відносив все далі прозору реальність,
Я клянусь усіма на світі життями,
Що кохаю безтямно, (яка це банальність...)
Банально кохаю
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116080310118
Свидетельство о публикации №116080310118
Рецензии