Васыль Симоненко Омыв губёнки в кофе иль нарзане п

Васыль Симоненко «Омыв губёнки в кофе иль нарзане…»
(перевод Владимира Туленко)

Омыв губёнки в кофе иль нарзане,
Дожевывая свежий бутерброд,
Становитесь настолько величавы,
Что любите Отчизну и народ.

Вы слышите народа мысли, думы,
Его тревоги записали впрок,
Вспотели в очереди, стоя за костюмом,
В ладони сжав свой толстый кошелёк.

Не клоуны вы, и не лицемеры,
Никчемного презренья не убить.
Народ свой полюбили вы без меры,
Когда и в меру выгодно любить.

За деньги влюблены вы все в идею,
Морщинясь, мыслью пыжась на челе.
Кому вы служите, придворные Антеи?
Забыв о милой и родной земле.

Кто ваш народ? Судьба его какая?
Куда его по жизни занесло?
На чьих могилах ветер завывает,
Пробравшись зверем в дикое село?

Прислушайтесь, что говорят руины,
Никчемные служители добра.
Как, уперевшись ветру прямо в спину,
Кричит Тарасова гора:
- Нет в мире краше Украины,
Другого нет Днепра!


*****

Василь Симоненко «Омивши губи в нарзані чи каві…»

Обмивши губи в нарзані чи каві,
Дожовуючи свіжий бутерброд,
Ви стаєте великі й величаві
І любите Вітчизну і народ.
Ви чуєте народні віщі думи,
Його тривоги берете в серця,
Коли потієте у черзі за костюмом,
Затиснувши в долоні гаманця.
Ні, ви не блазні, ви не лицеміри —
Нікчемного презирства не убить,
І свій народ ви любите без міри,
Коли у міру вигідно любить.
За плату ви закохані в ідею
І зморшки морщите на ситому чолі…
Кому ж ви служите, приручені Антеї,
Відірвані від матері-землі?
Хто ваш народ? Яка у нього доля?
Куди його коріння проросло?
Чиї могили стогнуть серед поля,
Забрівши здичавіло у село?
Хоч раз почуйте, грамотні руїни,
Нікчемні слуги чорного добра,
Як, обіпершись вітрові на спину,
Кричить Тарасова гора:
— Нема на світі України,
Немає другого Дніпра!..+
26.06.1963