…звичка моя нотувати думки,
щоб врешті назвати їх віршами...
напевно, у цьому кайф немалий –
Любити, жити цим, і дихати...
нещадно страх вбити, не волю!..
довіритись Мрії твоїй, як своїй,
і не голосити у горі
про втому нікому, тим паче тобі!..
бо ти надзвичайна – дорога до неба,
вслід запахом вітру, твого співу жду…
відвертий твій погляд бентежить,
у спокій вгортаюсь, у нашу майбуть
у снах зазираю, і знов повертаюсь,
щоденно знаходжу слова…
у тебе корінням, щодуху вростаю –
я вічний Любові солдат!..
без пострiлу...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116080201142
Свидетельство о публикации №116080201142
Рецензии