Невже душа моя убога

   Невже душа моя убога,
   Невже не знаю добрих слів,
   Мої молитви не до Бога?..
   Мене народе ж мій зростив!

   Хіба я почуттів не маю,
   Що можуть малювать слова?..
   А мова українська, знаю,
   Рідніша в світі, ще жива.

   Жива, жива і буде жити,
   І Україна розцвіте,
   І в ній щасливі будуть діти,
   Я душу віддаю за те.

   Віршами думи заквітчаю,
   Степи прикрашу і лани,
   Вже розсипаються по Краю,
   По світу полетять вони.

   У них надію вимовляю,
   Майбутність кличу золоту,
   Вкраїну в них благословляю
   І віру праведну, святу! 


Рецензии