Дивлюсь на фотокартку вбитого солдата
Він молодий, усміхнений
І ще живий. І скількі радості жило у сердці.
І скільки мало він прожив.
Життя так вирувало в ньому
Надія. Матері підмога.
Тепер немає. Снайпер вирішив недолугу долю.
І вибрав ціль –зачислив местником себе від бога.
Забрав ,так просто. В обмін на скорботу , хустинку чорну, порожнечу.
Останній дім і хрест над ним ,роки життя -початок і кінець.
Герої не вмирають…І сердце защеміло.. Думки боролись між собою.
Як же не вмирають?
Коли так сталось… Сльози. Така ціна їм.
Оманлеві слова не повертають живим, що відійшло навік.
Дивлюсь на фотокартку вбитого солдата
© Copyright: Яков Яковенко, 2016
Свидетельство о публикации №116080105238
Свидетельство о публикации №116080105238
Рецензии
