Жити потрібно так, щоб ми ніколи не закінчувались
Щоб кинуті нам в спину ножі відскакували назад
До бідного і жебрака щоб ми приєднувались
Ніхто не знає куди завтра нас кине водоспад
Побувати на морі треба кожному обов'язково
Зійти хоч не на велику, та гору
Жити відповідаючи за кожне своє слово
Й дорогу не забувати до церкви, чи собору
Кохати людей за душу, а не за гарні очі
Вмиватись все життя лиш сльозами щастя
Жити в ранки, жити в дні і жити в ночі
Ніколи не здаватись і вірити, що все вдастя
Нам просто потрібно спробувати дійсно жити
Пересилити своє серце в рояль чи акордеон
І в кожній ноті щастя того життя зрозуміти
Що все оте існування, це божевільних днів перегон
А жити треба тільки в твердій серединці
Не рватися вперед, бо вас такі ж й затопчуть
Відстанете від всіх, помрете на одинці
Є проміні, що спалять нас, а є які лоскочуть
Складнi дороги
© Copyright: Мокренко Хром Олег, 2016
Свидетельство о публикации №116073105266
Свидетельство о публикации №116073105266
Рецензии