Ось вже вітер радіє патлатий,-
Повертаюсь у рідне село.
Я люблю ці стежки і ці хати,-
Все, що рідним з дитинства було.
Мені снилися зорі яскраві,
Тихе поле, широке, мов світ...
Ті роки, що так швидко минали,
І ті люди, що вчили любить.
Так далеко буденні турботи.
Вже вирує в душі ренесанс.
Царство тиші, безмежжя, свободи...
Ось такий він - життєвий романс.
Милий дім, а я знов на твоєму порозі,
Зустрічай мене квітом вишневим!
Я вже ледве утримую сльози,
Сльози щастя у день цей травневий.
І усміхнені рідні обличчя -
Найцінніше, мабудь, що існує в житті.
Мама ніжно вечеряти кличе,
А для мене ці миті, насправді, святі.
Милий дiм
© Copyright: Юля Гресь, 2016
Свидетельство о публикации №116072905301
Свидетельство о публикации №116072905301
Рецензии
