Бiлi кiмнати мого палацу

Кожен день у білих фраках.
Гості й мешканці блукають
По кімнатах мого замку.
То сміються, то ридають.

Холодно, дує. Закрийте всі вікна!
Бруд на підлозі, побитий кришталь.
Сонця занадто для шкіри тендітної.
Пилу багато,- протріть мій рояль.

Всі ви мерземні, нікчемні потвори.
В білих костюмах, мовчазні і хворі.
Мені головну тут відведено роль.
Ви для мене ніхто, а для вас я - король.

Білий коридор, вікна, двері і кімнати.
Всюди килими. В ряд стоять мої солдати.
Я ваш Ідол, погань! На коліна швидко встати!
Де поділось море, де пропали всі фрегати?

Застреліться, повбивайтесь!
Щоб ви здохли до світанку!
І руками не чіпайте
Білі стіни мого замку.

Смуток, гнів, розпач, печаль.
У пилюці не рояль.
В коридорі не солдати,
Нема моря і фрегатів.
Не палац це, - психлікарня
Крикі, плач, сміх і зітхання
Заповняють всі кімнати.
Я безглуздий, я в палаті.


Рецензии