Не щебече птаха. Тихо. Тільки місяць, тільки зорі
присипають люте лихо, льодяниковопрозорі.
Сплять і сни – сини та дочки. Німота. Пустеля в світі.
Покотилися рядочки, спотикаючись щомиті
на хвилястих зроду комах… Чи є гірше? Чи то краще?!
Мить між часом нерухома. Забіліло непутяще,
перехрещене віконце - до нестями полохливий,
промінець дарує сонце. Час до сутінок – щасливий,
бо живий, гарячий, рясний голосами, кольорами,
на події щирий, вчасний, з неповторними чарами.
Фото из интернета
Мить
© Copyright: Светлана Чернявская, 2016
Свидетельство о публикации №116072800175
Свидетельство о публикации №116072800175
Рецензии
