Вiн даруе менi квiти

Він – дарує мені квіти,
Квіти-діти і сонця!
Ми – у парі будем жити.
Нам – кохання до лиця!

Ти ж – сумарна випадковість.
Вкрала щастя? Це на мить.
В тобі гірка кров і совість.
Як? Неправда не болить?

Гарно-любо влаштувалась?
Крок у яму! Не до зір!
З серцем власним не награлась?
Мене любить. Перевір! :)

Моє серце повнить сонце!
В нас душа одна на двох.
Він мене кохає, Сонце.
Він зі мною і сам Бог!

Моє серце повнить сила!
В нас душа на двох одна!
Тільки я для нього мила!
Що ж, ти поряд, та нудна? :)

Хочеш щастя будувати
На чужих життєвих силах?
Бог все бачив і дав знати, –
Шлюб не кріпне на могилах!

Ти – цілуєшся огидно!
І готуєш ти не смачно!
Людям правду добре видно...
Що, вхопила кусень злачний? :)

Віддаю тягар із болю!
Плач сльозами до могили.
Моє серце має волю!
Він – єдиний в мене милий!

Хай вмертвить моє прокляття
Все, що маєш ти не гідно.
В нас – Любов! Святе багаття!
А тобі й ходить з ним стидно.

Що? У серці живе мука?
Розпач душу роз'їдає?
Твій життєвий хрест – розлука,
Якщо й навіть – разом далі.

Не для тебе розуміння.
Лиш для мене його серце.
Забруднила ти сумління!
То ж на правду і не сердься. :)

© Copyright: Кравчук Світлана Миколївна, 2016
27.07.2016
м. Львів

Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.