…мріє тиша бездонно,
але ти не мовчи…
трохи більш ніж сьогодні
ми – щодення раби…
самота – власний голод
і блукання в собі…
не лишайся самотнім,
дякуй Богу і всім!..
незабутнім дорогам
зради в серці нема…
зрозумієш нарешті:
Часу річка – Жива!..
кроки долі спонтанні
розпач лиш на момент…
усе має початок,
як і свій Happy end!..
дякуй долi за все...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116072701142
Свидетельство о публикации №116072701142
Рецензии