Хочу зірватися до тебе крізь країну всю,
щоби ще раз Твого пробачення просити.
Але насправді ближче я знайду,
серце й думки досі не можеш полишити.
Не вистачає літа й біля моря,
воно нагадує про сміх, Твої слова,
що у часи дощу - як ясна зоря,
кричали без упину - "Вір в дива!"
Якщо вернути час назад Ти знайдеш сили,
почати заново усе без йоти злості,
дати найменший з шансів, що просили,
хоч в борг - дзвони, пиши, приходь у гості.
А поки літо, будемo пити різні вина,
бажання зорепаду загадувать свої.
На совісті висить важка провина,
хрест кам'яний. Прошу, пробач мені.
Пробач мене, пробач - укр
© Copyright: Амори Кариньян, 2016
Свидетельство о публикации №116072602356
Свидетельство о публикации №116072602356
Рецензии