Ми - ем1гранти

Як сумно, сумно жить на чужині
Без близьких друзів і тепла родини,
Куди матусі руки дорогі
Не досягнуть, щоб пригорнути сина.

Тут не дощі ідуть і сніг пада –
Природи зміни і вітрів забави -
Це по землі чужій тече журба,
Це емігрантські сльози росять трави.

Тут все чуже як у страшеннім сні:
Птахи, дерева, хмари в небі синім,
Чужії церкви і чужі пісні,
І навіть сміх не той, що в Україні.

Як гірко тим, хто тут на чужині
Чужу країну назива своєю.
“Я вирвав корні з рідної землі,
А вони досі ще болять за нею”.

Не втопишь біль у плескоті вина,
Не згубиш пам”ять у тяжкій роботі.
Ах, руки мами, руки дорогі,
Ви хоч насніться у важкій дрімоті.

Що ж, Україно, рідненька моя,
Від мене відрікаєшся так легко?
Я ж українка, донечка твоя,
А ти як мачуха женеш мене від себе.

Напів свої ми на чужій землі,
Напів чужі для рідної Вкраїни.
Як сумно, сумно жить на чужині
Роздерши душу на дві половини.