Я пам ятаю день отой пекельний

   

Я пам'ятаю день отой - пекельний!
Ніби жахливий сон,  перед очима!
Яскраве полум'я, що лиже стіни,
Скрізь кров і моторошні крики,
Людей, що викидаються із вікон!

Одеса рідна прокидалася від сну .
Як завжди, друге травня святкувала!
Вона навіть не  уявляла,
Що через декілька годин,
Стовп диму погорілих людських тіл,
Видовищем страшним, сягне дерев вершин!

В цей час вся  Деребасівська гула
І вирували пристрасті навколо!
 Усі чекали матчу із футболу!
Хтось вболівав - за" Металіст",
а хтось - за "Чорноморець",
У тому не було,поганого нічого!

У місті, як  завжди,
Через травневі свята.
Було гостей багато:
І"Правий сектор" й сотники
Із київської "Самооборони",
Керівники прокуратур,
Та ще й військові командири.
Усі приїхали на збір.

А з ними до Одеси і фонати  прибули.
Щоб  одеситів залякати!
Бо вільно почуваються  вони,
Їм треба "рота  зав'язати"!
І хто "господар в місті" -  показати!

У масках, із сокирами в руках,
Із палицями та залізними прутами,
Вони кричали:
-"Слава Україні"!
-"Маскаляку на гілляку і на ніж"!,
-"Смерть нашим ворогам"!
І з криками отими,
На КУЛИКОВЕ ПОЛЕ подались!

Від жаху, люди в різні боки розбігались,
Багато,у Будинок Проспілок,  сховалось,
Та нелюди - будинок підпалили,
І всі, хто був у ньому-заживо згоріли!
Хто з вікон випадав, їх добивали,
Як по мішенях, ще в живих стріляли!

Хтось  діями отими керував!
Можливо,  навіть, його  добре знали.
Були упевнені, що влада захистить,
Тому і зло творили, не боялись!
Поліція -
їх навіть не спинила!
Свої лиш телефони відключила,
Щоб не тривожили її - "велику  пані".

Як можна після цього їх  назвати!?
Вони захисники?
 - Ні! - Кати!
То  може  їм  на  двері  показати?
Нехай ідуть  у друге  місце  працювати!

26.07.2016 року.