Купаюсь у дощевi прямоти

Не розбужу в собі я гнів,не розбужу.
Не можу злитися на тебе я чомусь.
Тому я знову на траві сиджу...
Тому в думки,я з головою окунусь.

Купаюсь у дощеві прямоти...
Лукавства слів не хочеться нести.
Тому згорнусь. В ласкавості згорнусь,
Щоб віру в тебе,у тобі знайти.

Мов сон здалека... чую голоси,
Не сплю одначе...лину до краси.
До щастя лину,що в тобі жиє...
Усе живе...що в твоїм серці є.
 (Понкратова.О.В.)


Рецензии