На восьмом десятке...

Шановний друже-поете! Дякую за посвячення. Але за зміст цього вірша не дуже хочеться давати хорошу оцінку. Тут згадались два поети антиподи двадцятих років ХХ-го ст. А саме: Маяковський і Єсєнін. Перший писав: "Ненавижу всяческую мертвечину - Обожаю всяческую жизнь", а другий: "В этой жизни умереть не ново, Но и жить, конечно, не новей". Але обоє завчасно вчинили самогубство (чи їх вдало вбили), чим засмутили нащадків, позбавивши їх багато чого з витвореного ними. Мені б хотілось, щоб ти пам'ятав про те, що в тебе є вдячні читачі, перед якими ти в боргу за те, що їх "приручив". Серед них і я. Це мені тяжко, адже те, що я створюю як "дипломований" філософ, зараз, на відміну від цензурних радянських часів, ніхто не читає. Між тим, я думаю, у моїх працях є раціональні думки, оскільки пишу, спираючись на авторитет найвидатніших мислителів, як радив ще Сенека, а потім і Гайдеггер. У поета-філософа інший підхід. Я думаю, що це чудово виразив Сковорода, якого "світ ловив, але не впіймав". Так, його не впіймали сучасники, а він впіймав і їх, будучи безумовним авторитетом для них, так і нащадків, які його читають і тим оживляють. Нині нам не вистачає такого мислителя, який би полонив надто вже розхристану українську душу. Я думаю, що постскриптум саме про це: гризуться ті, хто взявся нас вести. Причому роблять гризню публічною, змагаючись не за розум народу, а за свою популярність.
Сьогодні відправив тобі дві свої монографії (в одній співавтор суто технічний - організовував видання). Обіцяли на "Новій пошті", що завтра ти отримаєш.
Ще одна порада проти песимізму восьмого десятка. Чим ближче до смерті, тим більше думок про безсмертя, яке забезпечує накопичений досвід. Його потрібно максимально віддати, а для цього геть сумні думки. Так радив і Камю, якого ти чудово знаєш: "Не існує завтрашнього дня", є день нинішній, обпертий на тисячоліття. Віталій Жадько з пошаною і вдячністю за реальність діалогу.


Виталий Жадько   25.07.2016 19:20   •   Заявить о нарушении