Навіщо ж ви такі жорстокі люди?
Неначе морок,тінь,неначе ніч?
Із вами розмовляла віч на віч,
Та серце говорити більш не буде.
Чому в усмішці насмішка цвіте?
Брихнею палить і ламає груди?
А очі бачать сонце золоте,
Також дощі,що линуть звідусюди.
Відкрита навстіж доленька моя.
І стелеться доріжка вітром стерта.
А кругом мене... лине,- я та я,
Неправдами до крові вся затерта.
Чом кривда наче не було світлин?
І грубість,-ніжність все ж перемагає?
І гіркне словом...доброти полин.
А мало б медом... теплим,що до чаю.
(Понкратова.О.В.)
Вiдкрита навстiж
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116072302536
Свидетельство о публикации №116072302536
Рецензии
