Неметена моя душі світлиця.
Давно зів'яли квіти в ній,
Лиш спогади - світлини на полицях
І тих думок безжальний рій.
І лише я одна у цілім світі,
Одна, як перст на цій землі.
Холодні руки, плечі не зігріті
І радість станула в імлі.
Про що так мріялося - не збулося.
Живу я не своє життя.
Моє - як птах за обрій понеслося.
Назад немає вороття.
Назад нема вороття
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2016
Свидетельство о публикации №116072209437
Свидетельство о публикации №116072209437
Рецензии