Іде народ крізь терни непрохідні.
На клоччя рвуться чисті почуття.
В серця і душі вбито цвяхи мідні
І не цінується людське життя.
Біда крокує селами, містами
Із гаслами, що в прірву заведуть.
Гуляє панство. Нас же тисячами,
Щодня, до цвинтаря несуть.
Що сталося з тобою, Україно?
Чом бенкетуєш на людських кістках?
Чи в тебе є хоча б одна родина
Щаслива, всміхнена, а не в сльозах?
Ти відірви свій погляд від Олімпу.
Дивися на покинутих дітей,
На кожну жінку від плачу охриплу,
На всіх оцих знедолених людей.
Для панства мати, мачуха народу,
Повія і запроданка, чому?
Та за яку, скажи, винагороду
Ти продала всіх нас й себе саму?
О, нене, молимо тебе уклінно,
Прокинься, піднімися із колін,
Іди до світла й сонця, Україно,
Заради щастя кожної з родин.
Iди до свiтла й сонця, Укра но
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2016
Свидетельство о публикации №116072209279
Свидетельство о публикации №116072209279
Рецензии