Вже не ранок давно і не день.
На порозі вже вечір.
Соловейко звабливих пісень
Не для нас вже щебече.
До господи неждано зайшло,
Як зоря, надвечір'я.
Тихим смутком вечірнім лягло
І на наше подвір'я.
Промінцем зазирнуло в вікно,
Жовтим цвітом жоржини.
Та ми раді йому всеодно,
Бо щасливі в родині.
Хай на довгім, предовгім віку,
Як на ниві стернистій
І в терновім були ми вінку,
І в лавровому листі.
І веселе й сумне відійшло.
Ні за чим не жалієм,
Бо зростили і сина й дочку
І онукам радієм.
На порозi вже вечiр
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2016
Свидетельство о публикации №116072209041
Свидетельство о публикации №116072209041
Рецензии