Нестерпно пекучії сльози
Горять на долонях моїх.
Відтоді, як мовив ти досі,
Я вмерла на склоні утіх.
Душа моя жити не хоче
Без тебе і тих почуттів,
Про котрі, говорять жагучі
Та котрі біжать із бортів.
О, як же болюча самотність
Катує дівоче життя!
На пласі зрічЕна пихатість
Нагадує про відчуття.
Про відчай, гартуючий серце.
Мордуючий серце жаль.
Та раптом…зненацька, уперше
Розбився тендітний кришталь.
На друзках пекучії сльози
Блищать, як завітна Грааль.
Душа моя каже: Все. Досить!
Хай радість зміняє печаль.
Нестерпно пекучii сльози
© Copyright: Ая Садовская, 2016
Свидетельство о публикации №116072207050
Свидетельство о публикации №116072207050
Рецензии