Я ніколи тобі не розкажу ,
Скільки часу про тебе вночі
Сподіваюсь .
Не все і одразу,
Не тримають широкі мости.
Я нікому більш так не напишу,
Не промовлю ні пари з тих вуст,
Що не знають.
Можливо не лишнє.
Ще злітає у подиху звук.
Як летить кимось зірвана квітка,
Так злітає думка про те,
Що лишилось.
Комусь непомітне.
А для когось ,як вітер в лице.
Лине пісня зірок у криницю,
Відмикають закрите ключем.
То не гнів,
То є сплетена стрічка.
Що кохання до серця несе.
Про невидиме
© Copyright: Белочка 19, 2016
Свидетельство о публикации №116072204073
Свидетельство о публикации №116072204073
Рецензии