Від мого серця до твого вже тепла ріка,
Рукою покличу,звела нас весна.
Розквітла в мені синьокрила,стійка,
І така мелодична. Повернув до життя.
Немає жалю,болю в серці нема,
Коли мою руку тримає твоя.
Від тебе до мене є зірка одна,
Най в небі, мов вогник,для мене вона.
І щоб не казала,куди би не йшла,
Від мого світанку, бурхлива й швидка,
Як сонце сідає у рідних очах,
Так доля зведе. Потопила наш страх.
Плекала,мов крила,руками вогні,
У одяг вдягала хвилини.
Як мало потрібно для щастя тобі,
Від тої,нової людини.
Так мало i так багато
© Copyright: Белочка 19, 2016
Свидетельство о публикации №116072008757
Свидетельство о публикации №116072008757
Рецензии