Як не напишу - вголос закричу,
До тебе серцем летить душа.
Твоя надійна,точно не змовчу,
Не бійся помилок , здіймаєш крила.
Якими барвами заграють брила,
Так відчайдушно знатимуть вітри.
Дозволь,врятую, зірвані вітрила,
Твої,мої роз'єднані мости.
Краплинка щастя вже твоя,без болю,
Змивають суму залишки дощі.
І як ти скажеш,то можливо встою,
Як навіть схочу, знаю,не піти.
Летіла поруч,десь шукала волю,
Такі приречені,як з'ясувалось,ми.
На вже змарнілім,огрубілім полі,
Нарешті квіти виростуть живі.
***
© Copyright: Белочка 19, 2016
Свидетельство о публикации №116072008748
Свидетельство о публикации №116072008748
Рецензии