Пiсня й думка

Нас поділило небуття
На диссонанси квінт і терцій;
Та воскресити пісню серця
Мені не вистачить життя -

Вона, безмовна і легка,
Не піддається путам слова,
І закувати її знову
Не підіймається рука.

Як не старались би слова,
Та думка, птаха невбиєнна,
Моя невпинна, сокровенна,
Постане - юна і жива;

Вона у вирії цих слів -
Дитя, у Вічність оповите,
Бо Вічність - то є світ богів,
А час - на нім блідий відбиток.


Рецензии