…у знайомому місті на пустих вулицях,
мов кинуті милиці одинокі серця,
нібито, ми залишили наші крила свободи…
та тільки ж знову солодко і гірко
смакує від історії втрат, кожна мить життя
прораховано-упереджена думками…
раптово здіймається час у гору
де раніш була скляна стеля, стіни-кордони...
тепер тисне недоказане, і заглиблено-замовчане,
вимкнуте світло торкається берегів наших душ,
однак іще кличе Мрія перетворюючи нас на лебедів…
спостережливий Бог – Небо і Тиша…
Він подібний на Сонце, із Місяцем
має таємну і світлу сторони,
що ламають наші хибні уяви
про навкружне мовчання Світу!..
недоказане...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116072001181
Свидетельство о публикации №116072001181
Рецензии