Я тебе заповнюю словами,
так, як ллється кава, – досхочу.
Лиш слова і кава поміж нами.
І сьогодні я за все плачу.
Заплачу за усмішку шикарну
золотими грішми добрих слів.
З нами вип'є кави вся кав'ярня.
З нами вип'є кави весь наш Львів.
Що робити, що мені робити?
На очах у всіх – ми сам на сам.
Може, без зупину говорити,
аби ти довірилась словам...
Я уже не раз руки торкався,
та слова не спиняться ніяк...
Навіть Львів за спиною всміхався:
«Видко, закохався наш хлопак».
Кава – ллється, ллється, скрипка – плаче.
Слів кавових закипає стан.
А вуста твої – такі ж гарячі,
наче філіжанки з порцелян...
Танго. Кавовi слова
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116071910415
Свидетельство о публикации №116071910415
Рецензии