Власне кажучи

У кожного із нас є власний шлях,
який життя проходить без зупинок.
Для когось, то вузька стежинка у травах, квітах, репяхах...
Для іншого, широка траса з тисячі вузьких стежинок...

У когось шлях протоптаний слідами
(хто зна чиїми)-- йди собі та йди.
А в іншого, пронизаний знаками,
не зрозумієш їх-- чекай біди.

Чи то Господь, шляхи ті наділяє,
по справедливості, яку лиш знає сам...
Чи то душа, собі їх обирає
 з колекції Господніх голограм...

Та все ж, вони, неоминучі, неспокуті.
крім Нього, нікому судити та карати (штрафувати).
Й каміння на шляху, комусь-- щоб спотикнутись;
а іншому-- щоб ним в когось кидати...

******

То що ж, кидайте!
Я ж-- ота що спотикаюсь...
Хоч знаю, що усі не без гріха.
Та власне-- у своїх гріхах я каюсь...
Чи кається у тім ваша рука?

*****
Я знаю, що була необережна
йдучи шляхом своїм навпомацьки й поспішно.
Знаю також -- Божа любов, безмежна
й , вона, належить праведними і грішним.

Я знаю, що живу не по законах
кимось прописаних (та не прожитих) істин.
Душа, заплуталась в блаженних перепонах,
душа, не прагне віднайти в них пристань.

Знає лиш Бог, як прагне до знемоги,
Душа, вдихати його сутність кожну мить
та, як долає перепони й застороги,
що на земнім шляху їй треба пережить...
(ХТ 17.07.2016)



Поіздка до Люрду, для мене стала ще однією (з нескінченної кількості) можливістю поспілкуватися з Богом.

По приїзді додому, я, в черговий раз пепеконалася, що таке спілкування відбувається завжди коли того прагнеш.
Але, деколи, щоб ясніше зрозуміти суть такої (як і будь-якої) розмови потрібно вийти за рамки вистроїних розумінь та стереотипів.

Відслідковучи хід подій (цієї прощі) з такої позиції, моє резюме стало не очікуваним на самперед для мене самої.

*****

Виконуючи належним чином всі правила прощі, у прагненні досягти мети моєї поїздки, я відчула, що я її досягла, але не через виконання тих правил. 

Я відчула, що отримала сповідь, у спілкуванні з людиною, яка мене вислухала з розумінням, простила через співчуття, зарадила з любов'ю, тому, що мала власний досвід схожих переживань.

Я відчула, що отримала щиру молитву, у спогляданні світлого образа Діви Не порочного Зачаття, поруч з дівчинкою, котра молилася стоячи на колінах, приблизно там, де молилася Бернадета.

Я відчула, що отримала Причастя напившись води з джерела святого місця.

Я відчула, що отримала благодать від продавщиці крамниці, яка мені просто (дорогою до спільної молитви на вервиці) подарувала свічки.

Я відчула, що отримала очищення, зануривши ноги в  просочену голосами молитов віруючих річку Гава. А вже після того, вийшовши з води, побачила табличку з застереженням, що того робити не вато.

Я відчула, що отримала благословення, коли споглядала цю табличку на одній із світлин, по приїзді додому та порозмовлявши на цю тему з рідною людиною.

Я відчула що, отримала прозріння ... :)