Не буду долю проклинати,
Квітучий сад в ній також є.
Тебе втомилась зазивати,
І щось знов у житті псує.
На голові вже сивина,
Краса зникає мов повітря,
Йду до похилості одна,
До тебе кроки знову міря.
Колись просилася в неволю,
Твого кохання кандали,
Не буду проклинати долю,
Ми від життя усе взяли,
Ти~ днів найкращі подарунки,
Жінок вродливих поцілунки,
А я ~самотність і любов,
Котру сховую ретельно знов.
Не буду долю проклинати
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116071804634
Свидетельство о публикации №116071804634
Рецензии