Тиха пісня солов'їна в голові лунає,
Десь поміж людей хтось мене шукає,
Чи може пройде моє щастя мимо,
Тихцем обійде для очей незримо...
А я так прагну його відшукати,
Опісля взяти в руки і не відпускати,
Бо ж його не купиш і не обміняєш,
А так все життя палко бажаєш...
Для когось воно ніби чарівна казка,
Одразу сліпить ніби на очах пов'язка,
Комусь воно лиш спогад, який болить,
Скалка, котра нагадує й скрипить.
А для мне це щось ніжне і тендітне,
Те, що у серці шепоче і квітне,
Те, що справжнім коханням зоветься,
Це те, що ніколи уже не минеться...
Те, що коханням зоветься...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116071504092
Свидетельство о публикации №116071504092
Рецензии