Ти все ще б’єшся пташкою у скло,
Комусь і щось стараєшся довести…
Ти звично трудиш зморшками чоло,
Силкуєшся вузли старі розплести…
Ти топчешся на крапельках роси,
Збиваєш дійсність у масне безладдя,
Даруєш іншим пригоршні вини
І планів упокоєних громаддя…
Ти задаєшся… Блазні-стрибунці –
Твої слова гойдаються від вітру…
Себе переминаєш у руці
І кидаєш жертовно у клепсидру…
Ти опадаєш крапками в пісок…
Ти не радієш ні собі, ні світу…
Звільнись від страху вицвілих думок!
Дозволь собі життя своє любити!
14.07.2016
Ти все ще б eшся пташкою у скло,
© Copyright: Катерина Жебровська, 2016
Свидетельство о публикации №116071406007
Свидетельство о публикации №116071406007
Рецензии