Попросилася душа до Бога.
Вже на ложі смертному стоїть,
Опустила віченьки небога:
"От би й там гарнесенько пожить.
Лиш дійти б мені до того Раю,
Раду б там вже я собі дала,
Пожила б гарнесенько, гадаю".
Божий перст торкнув її чола:
"Не про те твої нікчемні мрії,
Ти молитву знаеш, хоч одну?
Де дитя? Була ти при надії.
Не кажи про ситуацію складну!
А батьків лишила наодинці,
Бо своє боліло, лиш, тобі?
По життю пройшла, як ті ординці,
Пустку залишала по собі.
Від мого всевидящого ока
Не сховатися нікому на Землі.
Йди до пекла, Душе кривобока,
Бо нема тобі прощення мого.Ні!"
Попросилася душа до Бога
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2016
Свидетельство о публикации №116071309152
Свидетельство о публикации №116071309152
Рецензии