Рубаи Сатирические

Рубаї
(Сатиричні)
* * *
Як не спромігся ще в СРСР,
не виб‘єшся в письменники й тепер.
Облиш дурниці явні друкувати
і творами те все іменувати.

* * *
Навіщо пхатися у творчу спілку?
Зроби з калини чи верби сопілку
і грай собі натхненно для корів.
То й виграєш. Мелодія ж без слів.

* * *
Та на отій сопілці із лози
звернися персонально до кози.
Якщо у відповідь почуєш : «Ме»,
то певен будь, що схвальне реноме.

* * *
А щоб за анекдоти й матюки
платились не вкраїнські копійки,
а, як належить, долари та євро,
міліонером став би ти, напевно.

* * *
Із мафією поруч і бомонд.
Від сонця та дощу – надійний зонт.
Під ним господар гладить руки Музі.
Уболівальництво ж – по всій окрузі.

* * *
Письменнику, ми любимо Вас так,
як люльку із горілкою козак.
А щоб купити книгу, вибачайте.
Аркушик із автографом все ж дайте.

* * *
Залежить ще, до чого в кого хист.
За вечір півмільйона взяв артист.
Корпів над епопеєю письменник.
А гонорару – на один вареник.

* * *
Дружина, брате, зрадила тобі.
Фліртує з тим, що грає на трубі,
хоча потворний він, а ти ж бо гожий,
та кури не клюють у нього гроші.

* * *
Ще треба розібратись, хто дивак.
У тебе вишиванка, в мене – фрак.
Ти, бачся, у дружини взяв селянку.
Моя ж бо – прибиральниця з Нацбанку.

* * *
– Микола. От у кого голова!
Та в нього сходить за товар трава.
– Ага! За ту, як ти говориш, травку
Ведуть уже обох – його й білявку.

–––