Коли на горлі відчуваєм пальців тиск,
Ми рота відкриваєм позихнути,
Тай чись лунає поряд свист,
Горлянку знов питаються заткнути.
Вмирають люди, будуть помирати,
І жирніють, все жирніють кати.
В двадцятом віці знов востали людожери,
Ніколи не забудуть їх ім*я,
І хоч всі повиходили з печери,
Але каніболізмом вже страждає вся сім*Я.
І кровію історію ми пишим,
Навіщо це кажу все вам?
Дай Боже нам прощення грішним,
Отримуємо по своїм гріхам.
Ми заслуговуєм на кару,
Бо вже земля смердить гріхами,
Не поважаєм батько маму,
Ти ще терплячий Боже з нами.
Ми на землі зробили коломуть,
Обернешся, подивишся, о жуть!
Тому і робиш Ти того хто може наказати всіх,
Щоб людина залишила гріх.
Коли на горл в дчува м пальц в тиск
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116071104810
Свидетельство о публикации №116071104810
Рецензии