Приховаю останній вогонь,
Тай долон*ю прикрию світло,
Ти мене у майбутньому не тронь,
Моє обличчя дуже блідно.
Я стою біля тебе як привид,
І молитву шепочу легенько,
Вірші залишаються для дітей як приклад,
Дозволь мені зникнути тихенько.
Хіба колись кохала я когось як тебе,
Хіба я мала право помилку зробити?
Ні, не було так, і це підтвердить небо,
Дозволіла собі лише тебе, тебе любити.
Тепер у серці я землі,
Свою надію віддавши всю весні,
Знов прокидаюсь квіткою з теплом,
А в ночі приходжу з вогнем.
Приховаю останн й вогонь
© Copyright: Людмила Дубищева, 2016
Свидетельство о публикации №116071104708
Свидетельство о публикации №116071104708
Рецензии