Вже відкоховую тебе не перший рік …
Від болі, спогадів, нещастів та марудства.
До мене… як до сонця ти вже звик,
І не помітив, що вже стало в серці пусто.
Десь… втратила первинність почуття,
Ту легкість, радість мимовілля.
Немов, забрав моє ясне життя,
Залишив лише порване бадилля.
Хоч непомітно знову відновлюсь,
З повна , до краплі… стане сила.
До тебе милий серцем притулюсь,
І знов розквітне полем дивна-днина.
І відкохаю знову раз за раз…
Бо є така цілюща ця природа,
Що жінка, мов, те сонце час від час,
Ховається, щоб обігріти згодом.
© Copyright: Аврора Миром 2016
В дкоховую тебе Аврора Миром
© Copyright: Аврора Миром, 2016
Свидетельство о публикации №116071104355
Свидетельство о публикации №116071104355
Рецензии