Не гріє сонце,а пече...
Вже не торкнутись за плече.
Та над тобою не схилитись...
Як гаряче. Води напитись...
Дай,мені трішки лиш,-ковток.
Да погоди.Сей час. Браток...
Ця нічка нам...ще довго снитись,
Це вірній дружбі,-наш урок.
Возьми.Ты слышишь? Меня,слышишь?
Так-так...я трішечки напьюсь...
Із другом нашим поділюсь...
Бо він від спеки,ледве дише.
Він марить майже...Болить рана.
Ось-ось і майже перестане.
Я присмотрю.Я не устану.Ты отдыхай.
Не варто...мені відпочити...ти спи давай.
Я відпочив прийшовши з варти...
І думав.Чи нам гинуть варто?
У чому суть?
А чи спокійно жити з миром?
И НАМ ДАДУТ?
Дадут ли нам прожить с тобою...
Але ж ми також з головою.
І думки є...
Візьми з собою тепер флягу...
Вода ж бо є.
(Понкратова.Е.В.)
Думки 2
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116071102260
Свидетельство о публикации №116071102260
Рецензии