Думки
Що смерть стоїть немов примара?
І за собою в слід веде...
О де ж Ви Люди,де Ви? Де?
Скригоче в пам'яті обіймах...
Надії шепіт,то надія...
Що зрозуміє кожен з нас..?
Що не стоїть на часі час?
Що варто все таки цінити..?
Інших життя? Потрібно жити.
Потрібно мріять залюбки...
Квітки життя,мої думки.
Що ось злітають наче птахи,
З клювом зкривавленим із плахи...
Мов миру,диво-голубки.
Мої думки. Думки. Думки.
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №116071102052