Думки

Скажіть навіщо така кара?
Що смерть стоїть немов примара?
І за собою в слід веде...
О де ж Ви Люди,де Ви? Де?

Скригоче в пам'яті обіймах...
Надії шепіт,то надія...
Що зрозуміє кожен з нас..?
Що не стоїть на часі час?

Що варто все таки цінити..?
Інших життя? Потрібно жити.
Потрібно мріять залюбки...
Квітки життя,мої думки.

Що ось злітають наче птахи,
З клювом зкривавленим із плахи...
Мов миру,диво-голубки.
Мої думки. Думки. Думки.
 (Понкратова.О.В.)


Рецензии