повертатися...
…своєю інтимною пам’яттю живе нероздільне із нами минуле
якимось цікавим і неповторним прагненням бути…
невже воно не варте чогось більшого ніж вічність?..
тільки що і має спокушати нас мовчанням...
воно більш не належить нам, бо всьому володар Бог і Тиша!..
кожного разу, тієї миті, коли приходить Натхнення
б’ється в агонії чекання час таємниче розчиняємося разом у повітрі,
ми окрилені мрією, чи-то снами, мов би одержимі чекаємо на диво!..
і диво стається, коли голос Любові повертає нас до життя,
і ми прокидаємось від погляду світла...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116071101160
Свидетельство о публикации №116071101160
Рецензии