В будь-яку пору року видіння
Дивовижні я бачу у снах:
Як шукає вона десь спасіння
Від природних стихій - просто жах!
Я її то від стужи спасаю -
Поцілунками грію уста.
То від літньої спеки ховаю -
В грот під скелю несу на руках.
Восени я завжди відвертаю
Від жахливої скуки її.
Тайну хить навесні вдовільняю,
В насолоду чуттям і своїм.
А коли просинаюсь - знегоди,
Що відсутня вона наяву,
Зачисляю до каверз природи -
Ну, провинцем кого назову?
Сни холостяка
© Copyright: Владимир Кабузенко, 2016
Свидетельство о публикации №116071009852
Свидетельство о публикации №116071009852
Рецензии