Зорі твоїх очей сяють як божество,
А я мовчу, бо нічого, повір, сказати,
Серце тріпотить, а саме єство
Намагається почуття до купи зв'язати.
І не стало ні повітря, ні слів,
Все кинути і кричати у небо,
Мій розум мене нещадно підвів,
Ніби так повинно бути, так треба.
Та скажи у чому диво, загадка,
Чому дозволяєш тебе роздивлятись,
Чому твій дотик як гаряча лампадка,
А я поволі своїх думок починаю боятись?
Ти просто всміхаєшся, а я догораю,
Лунають у вухах зриви розпусних мрій,
Я зрозуміла, що крім тебе нікого не маю,
А в середині пронісся нищівний буревій.
Та і не потрібно нікого, тепер є тільки ти,
Бо лиш доля могла переплести наші життя,
Я намагатимусь завжди поруч з тобою іти
Заглиблюючись все далі у міцні почуття...
Я завжди буду поруч
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116070909378
Свидетельство о публикации №116070909378
Рецензии