…курить день ледь почавшись побілілі акації,
димом дихає небо, п’яніє мовчки,
стелить тиша дурман… на алергічній дистанції
відчуваєш весни міжпланетний дотик…
обгортає реальність свідомо цвітіння,
зелень трав стелить постіль старанно,
в келих тиші вливається щебет, мов зілля…
рівновагу проводить безжально
між фальшивих світів без причини гроза,
злі думки раз у раз провокують слідів ворожнечу…
ми ще мріємо, віримо людям, словам…
тільки кожен чомусь підсвідомо планує утечу
од незібраних в жмені снів про Любов…
безнадійно і небезпечно вертати минуле,
туди, де були ми самотніми вдвох,
де так швидко весна промайнула
без паніки, без провокації, бо…
йде iнакша весна...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116070901144
Свидетельство о публикации №116070901144
Рецензии