СПОДІВАННЯ
Другові юності присвячую
Красу ти бачив... Дністер, Прут
З високих гір, Карпатських,
Лише один раз був ти тут,
В своїх роках юнацьких.
Тоді ти мріяв про своє
Велике справжнє щастя...
Його знайшов й там загубив
На довгий час каяття.
Ти й досі згадуєш про ранок
І сяйво сонячне ясне,
Птахів співучих і світанок,
Який до себе й досі звеш.
О, де ж тепер те, що минуло,
Коли настане знов той час,
Який прийде у те, що було
Лише один на щастя раз.
О, заспокойся, друже, прошу,
Не вереди ти серце знов,
Не зачіпай і листоношу,
Залиш в собі свою любов.
І хай вона бентежить серце,
Щоб спалах променів не згас,
Бо вже з водицею відерце
Хтось тобі звечора припас.
Невже ж вогонь хтось подолає,
Той, що горить вже котрий рік?
Він не згасимий, кожний знає,
І ще залишиться навік.
14.05.2012
Сподiвання
© Copyright: Виктор Плут, 2016
Свидетельство о публикации №116070808321
Свидетельство о публикации №116070808321
Рецензии