Ідуть на зАвжди найсмілИвіші, найкращі.
Нам залишають запитання (не каяття)...
Невже віддали найважлИвіше, нізАщо?
Невже для нас, не було варте їх життя?
Вони затихли, в мертвому мовчанні,
так, наче прагнуть щось від нас почути.
Й закрили мертво очі, мов у сподіванні,
що їхня смерть, примусить нас збагнути...
Їм не зарадять сльози та поклони;
посмертні нагороди їх не втішать.
Вони бажають, щоб ми били в дзвони,
й чекають від нас гідних вчинків, рішень!
Поклавши на алтар свого народу
всі цінності, які у цьому світі мали.
Очікують лише одне у нагороду,
щоб ми, той дар, всім серцем шанували...
(ХТ 07.07.2016)
Про цiнностi
© Copyright: Хт Ксения Тим, 2016
Свидетельство о публикации №116070705345
Свидетельство о публикации №116070705345
Рецензии