Я захворiла тобою...

Я так тебе все своє життя чекала,
Ворожила на кавовій гущі щодень,
Щиро вірила та зовсім не знала,
Що скоро насіється любов з твоїх жмень.

В той вечір зорі плакали зі мною,
А я захлиналась у солоді хвилин,
Я вже знала що житиму лиш одним тобою
І що не злякає років довгий плин.

Я тоді стала немов прозорий міраж,
Хотіла і відчути і ніжно торкнутись...
Ти став для мене мов наркотик, кураж
І я хотіла все далі пливти в почуття, забутись.

Тоді враз розкрились білосніжні крила
І я кудись злетіла високо і... зникла...
Я настільки сильні почуття відкрила,
Що стало страшно, бо до такого незвикла...

Та ще секунда- і ясний розум кричить,
О щастя, тепер ти будеш щаслива!
В голові думки змішались і... мить...
Я кохаю, і те кохання  мов річка бурхливе.

І тепер не важливо що було зі мною вчора,
Тепер є тільки сьогодні і тільки з тобою,
Мабуть назавжди я захворіла, я хвора,
Тільки ти будь сильним, а я біля тебе слабкою.