Нажаль я тебе вже не знаю,
Нажаль вже не відчуваю
Але ти цього не чуєш,
Ти з долею просто жартуєш
Моя посмішка була - твої щирі очі
Коли в обіймах проводили ночі
Та з кожним днем я боялась впасти в омут,
Вважала, що любов - це на шиї хомут
Але ж так бути не повинно
Любов сама по собі повинна бути вільна
Я ж птахом літала, до когось спускалась
Краем крила торкалась і до неба знов поверталась
Було так доки тебе не зустріла
Коханням своїм трохи себе не вбила
В клітці золотій я до останнього бьюся
А як на волі, то скоріш повернуся
Поруч люди, що за мене, для мене, зі мною
Але так хочеться бути поруч з тобою
Що б знов до мене пригорнувся і розкрив свою душу
І якщо щось заважае, я це порушу
Ти дихай мною і відчувай
Тоді я за тобою хоч на край
Я вмію себе у долонях тримати
Але вже не вмію чекати
Врятуй нас, це останне прохання
Як ні, то наступить прощання
Нажаль я тебе вже не знаю
© Copyright: Море Внутри 8, 2016
Свидетельство о публикации №116070407237
Свидетельство о публикации №116070407237
Рецензии