Вийшла з церкви стара мати

Вийшла з церкви стара мати,
На порозі стала.
Помолилася до Бога
І пошкандибала.

Пішла вона поміж трави,
Піднялась на гору
До могили , до Тараса,
Поділитись болем.

- Все життя своє убоге
Спокою не знала.
То на фермі, то у полі
Тяжко працювала.

А як руки покрутило,
Ще й на ноги впала,
Вже на пенсію пішла,
Бо безсила стала.

Стоїть отак на могилі
З кимось розмовляє
До Шевченка, як живого
Руки простягає.

- Спиш, Тарасе, і не бачиш,
Як Вкраїну - матір
Поневолили пани,
Що посіли в Раді.

Як би ти, поглянув, сину,
Що вони зробили...
Нашу неньку - Україну,
Навпіл поділили.

Одна, нині, половина
Тішиться і скаче,
Інша, друга половина,
Шле прокльони й плаче.
Бо затіяла війну,
Ця нікчемна влада
Нацькувала Схід на Захід,
Сама цьому рада.

І хоронять матері,
Продовжувачів роду.
Всіх забитих на війні
Із Заходу і Сходу.

Бач, на цій війні, пани
Добре нажилися,
Оті гроші з України
В офшорах знайшлися.

Та оцім ворюгам мало,
Мають гроші десь дістати.
Порішили у старих,
Наші пенсії забрати.

"Може, якось проживуть"-
Мислить собі влада
"А якщо , навіть помруть,
Невелика втрата".

А твої вірші, Кобзарю,
Так переробили,
Наче ти панів любив,
В злагоді ви жили.

"Отака то правда, сину!"-
Тихо проказала.
Кілька кроків відійшла,
Бездиханна впала.


5 травня 2016 р.