Поманить словами, устами своiми зчаруe

Як важко зустріти того,хто відверто кохає.
Хто хоче кохати і поряд,життя все іти.
Хто ніжністю держить і волю мою не ламає
І душу плекає,дарує їй силу цвісти.

Поманить словами,устами своїми зчарує.
Неначе багаття,у ночі буде зігрівать.
Та погляд кохання навіки мені подарує...
Та серце заставить,без сили заставить,-кохать.

Ввінчає хвилини вінками квітучої вишні,
Та запахом яблук промовить бажання своє.
Пригладить волосся,кудряво-хвилююче пишні,
А також промовить:- Я радий,що ти в мене є.
 (Понкратова.О.В.)


Рецензии