Обвiнчала доля
А білий хутір ніби парасоля...
Під ковдрою сплелася пара ніг,
То нас сьогодні обвінчала доля...
За шибкою ледь вітерець затих,
І пошепки гуде собі у труби...
Сховався місяць в зорях золотих,
А я цілую ніжно твої губи...
Завмерли біля серця дві долоні,-
А місяць став тоненький наче ріг...
Тримала ковдра тепла нас в полоні,
А за вікном до ранку падав сніг...
03 07 2016 р
Вікторія Р
Свидетельство о публикации №116070305702