Не чекай від людини високих слів:
«Я люблю тебе»,
«Я без тебе не можу».
Не чекай від людини, сам їх знайди.
Знайди їх у ранковому поцілунку,
Відшукай у філіжанці гіркої кави,
У бокалі червоного напівсухого,
Знайди їх у обіймах вночі.
Почуй ці слова
У звичайному «Дякую, сонце»,
У буденному «Доброго ранку»,
У простому «Як прийдеш, подзвони».
Розгадавши загадку своєї любові,
Ти колись загубиш від серця ключі.
А знайдеш їх уже у милому Сонці,
Що дарує незвичнеє світло тобі.
І навряд чи ти скажеш «Люблю тебе, мила»
Ти їй скажеш щось типу «Який же ти ангел»,
А про себе подумаєш «От сука, я влип»
Та нічого, із кожним буває, із кожним.
Людям варто любити хоч когось із мільярдів,
Щоб не згинути десь під під’їздом вночі,
І комусь нам потрібно казати «До завтра»,
І втрачати від серця холодні ключі.
Я люблю тебе
© Copyright: Дженк, 2016
Свидетельство о публикации №116070305276
Свидетельство о публикации №116070305276
Рецензии